Коли у 2023 році держава виставила на приватизацію майновий комплекс порту «Усть-Дунайськ», це подавалося як приклад успішного продажу державного активу в умовах війни. Дунайські порти тоді вже стали стратегічними воротами України: саме через них проходила значна частина експортних потоків після блокади Чорного моря.
Однак практично одразу після завершення угоди почали виникати запитання, на які ніхто так і не надав переконливих відповідей.
Чому переможцем аукціону стала маловідома компанія? Хто забезпечив фінансування багатомільйонної угоди? Хто насправді стоїть за новим власником? І чому державні органи, які супроводжували приватизацію, не побачили очевидних ризиків?
Сьогодні ці запитання набувають зовсім іншого масштабу.
Документи, що опинилися у розпорядженні ElitExpert, свідчать: те, що ще донедавна сприймалося як журналістські припущення та предмет суспільної дискусії, нині стало об’єктом офіційного розслідування СБУ.
Те, про що говорили давно
Історія приватизації «Усть-Дунайська» від самого початку виглядала неоднозначною.
Формальним
покупцем порту стало ТОВ «Еліксир Україна», яке сплатило за об’єкт
понад 241 мільйон гривень. У публічному просторі компанію пов’язували з
бізнесменом Вихренком, який виступав у ролі офіційного учасника угоди.
Однак уже тоді виникало головне запитання: чи справді саме він є кінцевим бенефіціаром придбання?
У професійному середовищі неодноразово висловлювалися припущення про те, що за угодою можуть стояти інші, значно впливовіші особи, які мають безпосереднє відношення до морського бізнесу.
Ці версії тривалий час залишалися лише предметом журналістських розслідувань та експертних оцінок.
Тепер ситуація змінилася.
